Родился 23 августа 1974 г. в Луганской области.
2001;2006гг. Победитель всеукраинского конкурса Книга года
Автор поэтических книжек: Цитатник, Генерал Иуда, Пепси, The very very best poems, psychodelic stories of fighting and other bullshit (избранное 1992–2000 гг.), Баллады о войне и восстановлении, История культуры начала века и прозаических произведений Биг Мак, Депеш Мод, Anarchy in The Ukr, Гимн демократической молодежи.
Переводит с немецкого, польского, белорусского и русского языков. Организовывает культурологические и художественные акции, рок-концерты, выставки, концерты классической, духовной и нетрадиционной музыки, уличные акции, издательские проекты, фестивали и еще много чего. Академик Бу-ба-бу.
Произведения Жадана печатали на немецком, английском, шведском, белорусском, армянском, литовском, польском, русском, сербском, словенском, венгерском, болгарском и хорватском языках.
с
Эта зима
Утра ее невесомо легки,
дни ее тёмны, тяжки и сладки.
Женщины чистят половики,
будто бы полют грядки.
Небо ее, как бутылки стекло.
Демонов прячет полеты.
Перетекает по горлу тепло
желтое, будто мед в соты.
Почтовая сумка с последним письмом,
теплые бары гасят озноб.
Видишь, кометы с цветастым хвостом,
словно фазаны, влетают в сугроб.
Всех, кто бредет по долгой зиме,
ждать кто-то дома остался.
На все, что выпадет в этой тьме,
терпкая ляжет усталость.
ДЫмы густые держать в вышине,
тьмы тихий слушать ход -
щука шевелится на глубине,
кристаллом врастая в лед.
с украинского перевел А.Пустогаров
Еще стихи в переводе на русский
Но на родном языке Жадан звучит лучше.
Ефіопія
Він був листоношею в Амстердамі,
слухав аббу, сидів на трамі,
дивився порно у вихідні.
Друзі його, пияки-радикали,
говорили: „Ми все провтикали,
ми, можна сказати, по вуха в лайні.
В країні стагнація і мудацтво,
лібералізм і продажне лівацтво,
і неясно, що нас трима на плаву.
Євросоюзом керує сволота.
Вони говорять – „Свобода, свобода”,
а піди-но, купи нормальну траву.
Але на Сході ще є країна,
вона сьогодні, можливо, єдина,
де сонце свободи не встигло зайти.
Де вірять в людину – вільну, розкуту.
Спробуй пробити канали збуту,
давай наведемо культурні мости!
Там втіха сходить на кожну хату.
Церкви московського патріархату
знімають вроки і славлять джа.
Мануфактура та інші крами
там контролюються профспілками,
і співом ясніє колгоспна межа!
Там п’ють абсент при застудній хворобі.
Там демони у жіночій подобі,
сховавши в горлі темну пітьму,
сповнять усяку твою забаганку.
Давай, чувак – привези афганку!” –
повторювали вони йому.
І він ступив на цю дивну трасу.
Авіалініями Донбасу,
де на сніданок – лише бухло,
мріючи про країну шалену,
він вилетів за кордони шенгену,
лишивши все, що в нього було.
Ступивши на землю в місті Донецьку,
з усіх іноземних знаючи грецьку,
котру тут нібито знали всі,
він трапив до рук дивовижній парі –
водій на форді й друг на кумарі.
І сяяли зорі у всій красі.
Водій сказав: „Все нормально, зьома,
давай, почувайся у нас, як вдома,
тут друзі навколо, бачиш і сам.
Ти трапив на землю обітовану.
Їдьмо в Стаханов, там стільки плану,
що вистачить на весь Амстердам!”
Був простір вечірньою сутінню скутий.
Стояла зима. Починався лютий.
І місяць за ними гнався, як птах.
Тривожно світилися терикони,
на Україну ішли циклони,
й душі тонули в глибоких снігах.
На сорок п’ятому кілометрі
вони застигли в злій круговерті,
і тьма огорнула їх мулом густим.
Водій промовив: „Йохан, братішка,
по ходу, виходить, усім нам кришка,
молися своїм растаманським святим!”
Замерзло пальне і стихала мова.
Смерть надійшла із портів, з Азова,
і демон смутку над ними літав.
Випивши дезодорант, щоб зігрітись,
він намагався комусь дозвонитись,
але телефон йому відповідав:
„На даний момент абонент недоступний.
Життя – процес взагалі підступний,
так ніби тонеш серед ріки.
Смерть твоя – невелика втрата,
просто змінюється оператор,
й повільно зникають вхідні дзвінки”.